Урок 7.09 2026 Група ОБЛ 26 1/11 Основи галузевої економіки і підприємництва.

ПЛАН РОБОТИ

з предмета  Основи галузевої економіки 

зі здобувачами освіти           7.09.2026

 

Група ОБЛ 26 1/11  Основи галузевої економіки і підприємництва.

Урок 3-4 Теми «Організаційно – правові форми підприємництва. Сутність ьа значення дерхавної реєстрації субєктів підприємницькоʼ діяльності»

 

 Домашнє завдання: Підручник за редакцією В.Я. Бобров Основи ринкової економіки і підприємництва

1)Прочитати розділ  конспект уроку  ( додається )

 Переглянути презентацію за посиланням 

 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-organizaciyno-pravovi-formi-pidpriemstv-322516.html

 

2)

Переглянути відеоуроки  за посиланням :

 https://www.youtube.com/watch?v=QAJAit4dchc–

https://www.youtube.com/watch?v=Rr_vH_e9fYQ

https://www.youtube.com/watch?v=3t7XnRNPBgU

 

3) Письмово: заповнити  таблицю –

 

 

 

Відповіді на завдання прошу надсилати на електронну адресу 

helen.maliarenko@gmail.com

Всі питання до мене та оцінювання - в групі на Viber 

Посилання на блог :

 https://finance-proficiency.blogspot.com/

 

 

Конспект  уроку.

 

 

Перед тим, як почати бізнес в Україні, підприємці важливо правильно обрати організаційно-правову форму. Від цього залежать не тільки податкова звітність і юридична відповідальність, а й можливості розвитку компанії.

 

 

Організаційно-правова форма (ОПФ) підприємництва — це встановлений законом спосіб створення, управління та діяльності підприємства, що визначає порядок відповідальності за його боргами та розподілу прибутку. [1, 2]

В Вікіпедії зазначено, що цей статус регулюється чинним законодавством. Офіційний перелік таких форм в Україні містить Класифікатор організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ). [1, 2]

 

Види підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність — це самостійна, ініціативна робота фізичних осіб або юридичних структур, спрямована на отримання прибутку чи особистого доходу. Вона здійснюється на власний ризик та забезпечує повну відповідальність за прийняті рішення та результати діяльності.

Займатися підприємництвом дозволено в усіх сферах економіки, якщо така діяльність не відповідає чинному законодавству. Це може бути:

 

·       промисловість;

·       сільське господарство;

·       торгівля;

·       сфера послуг;

·       банківська справа;

·       юриспруденція;

·       видавнича галузь;

·       інформаційно-консультаційні послуги тощо.

Найпоширенішими напрямками є виробництво товарів або послуг, торговельна діяльність та фінансове й комерційне посередництво.

Однак законодавство передбачає, що підприємницькою діяльністю не можна займатися:

·       військовослужбовці;

·       посадові особи прокуратури, судів, органів державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражу, державного нотаріату;

·       представники органів влади, що ознайомлюються з контролем за бізнесом;

·       а також особи з непогашеною судом за злочини, пов'язані з крадіжками, хабарництвом чи іншими кримінальними правопорушеннями.

 

ФОП, ТОВ, приватне підприємство, акціонерне товариство, товариство з додатковою відповідальністю — це найпоширеніші види підприємницької діяльності в Україні.

 

Не підприємницька діяльність — це форма діяльності, яка основною метою не є отримання прибутку. Така діяльність може вести юридичні особи, проте всі надходження повинні бути використані для реалізації визначених у статуті завдань, а не розподілятися між засновниками чи учасниками.

До прикладу, такі неприбуткові організації можуть мати різні цілі залежно від напряму своєї діяльності:

·       Профспілки , а також творчі об'єднання письменників, миців, музикантів захищають інтереси певних соціальних чи професійних груп.

·       Навчальні заклади — такі як школи, коледжі, університети та освітні клуби — зосереджуються на навчанні, розвитку знань і просвітницькій роботі.

·       У сфері соціальної допомоги та доброчинності працюють організації на зразок Червоного Хреста, благодійних товариств чи об'єднання на підтримку осіб з інвалідністю.

·       Товарні і фондові біржі , створені з призначення впорядкування торговельних процесів і сприяння формуванню прозорих та цивілізованих ринкових механізмів.

 

Фізична особа-підприємець (ФОП)

 

ФОП є найпопулярнішою формою бізнесу в Україні. Згідно з даними Opendatabot , станом на травень 2025 року в Україні зареєстровано 2,1 млн активних ФОПів.

ФОП — це фізична особа, яка відповідно до законодавства України веде господарську діяльність самостійно, несе на собі ризики й відповідальність за результат, і має на меті отримання доходу від такої діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ або ТзОВ)

 

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ або ТзОВ) — це форма господарської організації, у якій капітал формується за рахунок внесків учасників і поділяється між ними на частки у розмірах, визначених у статуті підприємства.

ТОВ також є єдиним з найбільш розширених форм ведення бізнесу. Згідно з даними Держстату , в Україні зареєстровано понад 804 тисячі таких товариств.

Приватне підприємство

Приватне підприємство (ПП) — це форма господарювання, що функціонує на основі приватної власності однієї або кількох осіб. Засновниками можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, а також юридичні особи.

Діяльність такого підприємства може здійснюватися як власним власником, так і найманішими працівниками. Приватне підприємство засновується виключно на приватній формі власності — фізичних або юридичних осіб.

Акціонерне товариство (АТ)

Акціонерне товариство (АТ) — це підприємство, що має статутний капітал, поділений на дії однакової номінальної вартості. Таке товариство відповідає перед кредиторами лише своїм майном, а акціонери — тільки в межах вартості акцій, які їм належать.

Статутний капітал формується із загальної номінальної вартості всіх випущених акцій і не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним зарплатам, розраховану за чинною на момент створення ставки компанії.

Кооператив

Кооперативи — це одна з організаційно-правових форм господарювання, яка забезпечує спільну діяльність учасників для досягнення економічної чи соціальної мети. Законодавство України передбачає три основні типи кооперативів: виробничі, обслуговуючі та споживчі .

У минулому ця форма об'єднання була досить розширеною — у вигляді дачних чи гаражних кооперативів. Дачні кооперативи (схожі за принципом дії на ОСББ, але для міських ділянок) об’єднували власників дач для спільного управління територією, інфраструктурою та комунальними питаннями.

Виробничі кооперативи — це вже складніші утворення, які передбачають спільне ведення бізнесу чи виробництва. Наприклад, група осіб могла організувати в гаражному кооперативі невелике виробництво, а потім об'єднання набувало статусу виробничого кооперативу.

Сьогодні кооперативи втрачають популярність як форму ведення бізнесу. Юридично ця форма залишається доступною, але її практичне використання — швидше виняток, ніж правило.